МУЗЕЙНІ УРОКИ ТА МУЗЕЙНА МЕТОДИЧНА РОБОТА УЧНІВ ЯК ІНОВАЦІЙНА МЕТОДИКА НАВЧАЛЬНО – ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

                                                                          Дзюбак С. О.

                                                                          спеціаліст вищої категорії,

                                                                          вчитель методист 

                                                                          СЗШ № 279 ім. П. Г. Григоренка

                                                                          м. Києва

                                                          «Музей повинен бути оселею муз, повинен 

                                                           одночасно бути і школою, і храмом, 

                                                           священним місцем, куди повинно стікатися 

                                                           все для вивчення прекрасного і для 

                                                           поклоніння красі, щоб потім і в житті 

                                                           розуміти і любити красу».

                                                                                                         Богдан Ханенко

МУЗЕЙНІ  УРОКИ  ТА  МУЗЕЙНА  МЕТОДИЧНА  РОБОТА  УЧНІВ  ЯК  ІНОВАЦІЙНА  МЕТОДИКА  НАВЧАЛЬНО – ВИХОВНОГО  ПРОЦЕСУ  НА  УРОКАХ  ІСТОРІЇ.

В статті розкрито особливості та значення музейних уроків та музейної методичної роботи учнів як інноваційної методики навчально-виховного процесу на уроках історії. Використовуючи досвід вчителів-музеєзнавців та спираючись на власну багаторічну працю в цій галузі, автор статті узагальнює значення музейної педагогіки в цілому, і музейних уроків та музейної методичної роботи зокрема, для патріотичного виховання підростаючого покоління. 

Ключові слова: Музейні уроки, музейна методична робота, музейна педагогіка, музейні експонати, інноваційні технології, інтерактивні методи навчання, екскурсія, колекція, пошукова робота, то що.

Актуальність теми, яка розглядається нами обумовлена сучасними тенденціями розвитку музеєзнавства, історичної науки, педагогіки, історичного краєзнавства, методики викладання історії та інших дисциплін, які сприяють впровадженню в життя прогресивних ідей освіти,  кращому засвоєнню учнями навчального матеріалу і виробленню нової методики викладання предмету.

В наш час музейна педагогіка розвивається в багатьох країнах світу, удосконалюються її форми і методи роботи з дітьми та молоддю, уточнюється категоріальний апарат. Музейна освіта може розумітися як просвітницька діяльність у музеї, що активно сприяє процесу виховання особистості. Її результати сприяють формуванню нового способу мислення, відходу від авторитарних  принципів та підвищенню мотивації до навчальної діяльності, що відповідає сучасним тенденціям особистісно-орієнтованої освіти.

Процес взаємодії школи і музею має відбуватися у тісній співпраці вчителів і музейних спеціалістів з метою створення інтересу  щодо нової, надзвичайно корисної і цікавої справи. Вчитель, що береться за це, має відчувати потребу в переосмисленні освітніх категорій, у поглибленому вивченні сучасних підходів до навчання,  виховання в умовах музейного середовища. Інтеграція школи і музею має відбуватися перш за все на місцевому, локальному грунті, з’ясуванні різних особливостей її практичної реалізації та взаємодії із сучасними тенденціями розвитку вітчизняної освіти.

Одним із завдань сучасної освіти є створення умов для формування творчої особистості. Особливе місце у процесі гуманізації освіти належить художньо-естетичному циклу, який впливає на розвиток емоційно – чуттєвої сфери учня.  

Мета статті – розкрити значення музейних уроків та музейної методичної роботи учнів як інноваційної методики навчально-виховного процесу на уроках історії, показати їх високу ефективність у процесі засвоєння  учнями нових знань, формування умінь та навичок самостійної пошуково-дослідницької роботи, патріотичному вихованні шкільної молоді.

Темі музейної педагогіки в різні часи було присвячено чимало наукових досліджень. Майже всі вони відрізняються серйозним науковим підходом та глибиною дослідження даної теми. Так для написання статті автором було використано роботи Н. Ганнусенко, Ю. Омельченка, М. Бакуненко, Я. Камбалової, Т. Крупи та ін. 

Спираючись на дослідження своїх колег і власний багаторічний досвід роботи в цій галузі, ми поставили собі за мету з’ясувати характерні особливості організації музейного уроку, виділити чинники, що сприяють його ефективності, надати методичні рекомендації щодо організації та проведення музейних уроків, розкрити значення музейної методичної роботи учнів і поділитися власним досвідом роботи у цій галузі.

Особливості організації музейного уроку

Кожен урок, що проводиться у музеї, – це глибоко продуманий крок на шляху формування в учнів здатності до глибокого сприйняття та засвоєння історичного матеріалу. Урок – це збагачення емоційно-естетичного досвіду школярів у ході сприймання «живої історії» (експонатів), духовний розвиток учня, формування мистецьких уявлень, потреби у творчій самореалізації.

Музейний урок дає надзвичайні можливості в сфері формування художньо – естетичної культури учнів, дає можливість реалізувати інтегровані підходи у ході вивчення певних тем, збагаченню знань школярів, формуванню культури поведінки в музеї.

Музейні експонати впливають водночас на інтелектуальні й емоційні процеси розвитку дитини, а кожна експозиція є своєрідним транслятором через предмети знань, навичок, суджень, оцінок і почуттів, сприяючи формуванню особистісного ставлення дитини до цінностей культурної спадщини, її естетичному вихованню та розвитку креативного мислення.

Музейне заняття базується на демократичних засадах, адже проводиться разом з учнями, а не для них, що передбачає активну й творчу співпрацю. Учні отримують задоволення від спілкування «живим» матеріалом, вчаться мислити, слухати, спостерігати й вести діалог, послуговуючись науковою історичною термінологією. У цьому процесі визначальну роль відіграє творча співпраця вчителя і музейного співробітника, які володіють елементами педагогічної техніки в управлінні діяльністю учнів у ході їхнього розвитку, виховання і навчання [1, c. 11-12].

Чинники, що сприяють ефективності музейного уроку

Як показує досвід, урок в музеї залежить від таких чинників:

–   від творчої взаємодії вчителя і музейних працівників; 

– від зацікавлення вчителя  взаємодіяти з музейним середовищем, використовувати його як матеріальну основу для набуття знань; 

– від глибоких професійних знань вчителя;

– від чіткого планування й підготовки уроку;

– від тісної співпраці з адміністрацією школи;

– від уміння зацікавити учнів у необхідності саме такої форми навчальної роботи.

Процес викладання у музеї передбачає пошук різноманітних зв’язків, паралелей, аналогій. Такі уроки ґрунтуються на принципах особистісно-орієнтованого і розвивального навчання, сприяють ефективному засвоєнню учнями культурно-мистецької спадщини, формують національну свідомість, стимулюють зацікавленість історичними подіями, видатними історичними постатями.

Урахування вказаних принципів дає змогу ефективно розв’язувати такі завдання:

– запровадження інтегрованих підходів під час вивчення різних навчальних тем (на основі зв’язку між історією, українською та зарубіжною літературою, географією, художньою культурою, тощо);

–    стимулювання пізнавальної активності учнів засобами творчості;

–   здійснення позитивного впливу на розвиток емоційно – чуттєвої сфери учнів;

– сприяння позитивного впливу на розвиток емоційно – чуттєвої сфери учнів;

–  сприяння засвоєнню школярами норм поведінки в музеї;

– розвиток в учнів вміння вести науковий діалог, аналізувати різноманітні історичні джерела;

– прищеплення шанобливого ставлення до історії.

 Структура уроку, що проводиться в музеї, обов’язково повинна врахувати елементи інтерактивності, що виявляється на кожному його етапі: у процесі пояснення, узагальнення, систематизації й закріплення навчального матеріалу під час підбиття підсумків та повідомлення домашнього завдання. Зокрема, під час пояснення нового матеріалу вчитель може взаємодіяти з музейними екскурсоводами, чергуючись з ними у викладенні основного змісту теми.

Учитель також може залучати учнів – експертів, які заздалегідь опрацьовують матеріал з теми музейного уроку з метою пояснення його матеріалу однокласникам. На наступному етапі відбувається діалог учителя (екскурсовода) з учнями, які активно залучаються до діяльності: проводять пошукову роботу, виконують практичні завдання, обговорюють спільні навчальні проблеми.

Під час підбиття підсумків уроку учні проговорюють свої «музейні здобутки» та одержують нескладні практичні завдання для самостійного виконання, які обов’язково повинні мати творчий, ненав’язливий характер.

Інтерактивна взаємодія у музеї та інтегрований зміст уроків є найкращим підґрунтям для:

– формування загальнокультурних естетичних якостей і здібностей (знання, почуття, переконання);

– опанування вміннями та навичками практичного застосування історичної термінології то що [2, c. 2-3].

Методичні рекомендації щодо організації і проведення музейного уроку.

Для того, щоб музейний урок був ефективним необхідно врахувати наступні аспекти організації та проведення музейних занять:

• співпраця вчителя з музейними працівниками, що передбачає обов’язкову попередню підготовку уроку, досягнення взаєморозуміння у питаннях методики та дидактики;

• відібрання експонатів для теми згідно з принципом вікової диференціації;

• оптимальне визначення типу й моделі уроку, що відповідають обраній структурі;

• дотримання часових меж уроку;

• лаконічний, доступний та емоційний виклад матеріалу уроку для учнів;

• розроблення додаткових засобів навчання (буклетів, карт, тестів, кросвордів тощо), які використовуються на уроці;

• використання учнями на музейних уроках робочих зошитів для запису матеріалу з подальшим його використанням у процесі навчання;

• обов’язковість визначення домашнього завдання на музейному уроці у будь-якій формі;

• диференційний підхід до різних класів;

• підтримка й допомога батьківської ради кожного класу в організаційних моментах;

• дотримання учнями правил поведінки у музеї;

• самооцінка та аналіз проведених уроків, виявлення його сильних і слабких моментів [3, с. 3-4].

Важливим завданням музею як культурно – освітнього центру є ознайомлення молоді з матеріальною і духовною спадщиною народу, адже процеси модернізації шкільної історичної освіти в Україні спрямовані на формування активного громадянина, свідомої особистості, усебічно розвинутої людини.

Загальна освіченість та уміння творчо застосовувати свої знання є запорукою успішності в житті, коли людина здатна самостійно формувати власні думки на основі побаченого, зіставлення різних фактів і поглядів. Неоціненну допомогу в цьому надає вивчення історії, яка вчить мислити розсудливо, критично, формує знання про минуле, сприяє виробленню певних компетентностей  для розв’язання життєвих ситуацій.

У музейному просторі уроки з історії набувають особливого значення, оскільки дають змогу реалізувати численні міжпредметні  зв’язки, вчать аналізувати, узагальнювати, розмірковувати, спостерігати, спілкуватися між собою, шукати і знаходити необхідну інформацію та розв’язувати навчальні проблеми.

Здебільшого такі уроки передбачають застосування спеціальних музейно-педагогічних прийомів – контрасту, занурення, навіювання, порівняння, цитування, руху, локалізації, показу та ін. 

Уроки історії, проведенні в музеї, вирізняються можливістю застосування великого арсеналу методів і прийомів, адже критерієм оцінювання навчальної діяльності учнів є уміння аналізувати та узагальнювати матеріал, самостійно здобувати знання, проводити пошуково-дослідницьку роботу. Це створює атмосферу зацікавленості, тт. небайдужості до матеріалу. 

Не менш важливим є безпосереднє й вільне спілкування музейних працівників з дітьми, яке повинно мати демократичний характер, відображати прагнення  до комунікативної взаємодії та збагачення внутрішнього світу вихованців. Все це  передбачає тісну співпрацю з учителем і застосування елементів педагогічної майстерності – культури мовлення, педагогічної техніки, педагогічної тактовності, методичної майстерності, різних педагогічних методів.

Відповідний підхід і ретельна підготовка до уроку в музеї створює виключно сприятливу атмосферу для пізнання нового, поглиблення і закріплення знань. Перед усім, учні можуть ознайомитися з великою кількістю речей, про які раніше могли лише чути, але не замислюватися над їх походженням. Бачити втілення в експонатах багатьох культурних традицій, повсякденне життя минулих поколінь.

Музейна освіта може розумітися як просвітницька діяльність у музеї, що активно сприяє процесу виховання особистості. Її результати сприяють формуванню нового способу мислення, відходу від авторитарних принципів та підвищенню мотивації до навчальної діяльності, що відповідає сучасним тенденціям особистісно-орієнтованої освіти.

Такі уроки є фрагментом сучасних тенденцій розвитку освіти, що передбачає перехід до розвиваючої моделі навчання та діяльнісних форм організації навчального процесу. Кожна запропонована тема має значний виховний потенціал. Що сприяє розвитку патріотичних почуттів школярів, формуванню у них громадянських якостей.

Уроки в музеях є спробою нового осмислення музею як універсального засобу навчання й виховання, актуального для предметів суспільно – гуманітарного та художньо – естетичного циклів, що:

• сприяє розвиткові й формуванню нових якостей людини в умовах сучасних освітніх циклів;

• значно розширює сферу її повсякденних зацікавлень;

• уможливлює діалог з історією,  мистецтвом, культурою в цілому;

•  стимулює до проведення дозвілля з користю;

• заохочує до пізнання нового [4, с. 14].

Поширення досвіду інтегрованих уроків з музейної педагогіки відкриває великі перспективи на майбутнє,акумулюючи весь потенціал музейних колекцій, нових дидактичних методів та прийомів, технічних засобів навчання,складових педагогічної майстерності вчителя та професійної компетентності працівників музеїв. Цілеспрямованність у проведенні музейних уроків дає змогу врахувати різноманітні аспекти, пов’язані із сучасними тенденціями розвитку вітчизняної освіти, зокрема:

• перехід до особистісного орієнтованого та розвивального навчання;

• гуманізацію навчально-виховного процесу;

• зростання міждисциплінарної інтеграції з освітою у різних галузях знань;

• застосування інтерактивних дидактичних методів та прийомів;

взаємодію академічної та неформальної освіти, то що [5, с. 27].

Музейна методична робота

Діяльність музеїв при навчальних закладах в більшості випадків очолюють педагоги цих закладів. Їм необхідно набути і поглибити знання з основ музейних наук, методичного супроводу і оволодіти практичними навичками даної роботи.

Доцільним є створення на рівні району методичного об’єднання керівників шкільних музеїв, яке б змогло оперативно вирішувати питання їх наукового та навчально-методичного забезпечення, залучаючи до цього науковців, методистів, фахівців у галузі краєзнавства. 

Серед форм методичної роботи доцільними є: підготовка питань про використання потенціалу музею у навчально-виховному процесі до розгляду на педагогічній раді школи, постійно діючі та проблемні семінари, школи молодого керівника музею, школи педагогічної майстерності, творчі групи, творчі педагогічні майстерні, майстер-класи, творчі звіти музею, тренінги тощо [6, с. 10].

Надзвичайно корисним у цьому плані було б створення науково-координаційних рад (творчих груп) педагогів із працівниками державних музеїв.

У навчально-виховному процесі можуть бути використані різноманітні інноваційні музейно-освітні технології. Тому типи музейних уроків слід поділяти на:

– уроки на базі музею;

– використання на уроках музейних предметів в якості історичного джерела;

• використання музейних експонатів у самостійній роботі учнів;

• віртуальні екскурсії на уроках історії (з використанням інтернет -ресурсів, DVD – фільмів, слайд – шоу то що). 

• краєзнавчі екскурсії (оглядові, тематичні). 

Таким чином, поєднання різних форм роботи: ознайомлення із здобутками сучасних музеєзнавчих наук; творче спілкування з працівниками державних музеїв; представлення власних творчих здобутків та обмін досвідом роботи; підготовка презентацій, публікацій; участь у науково-практичних конференціях – створюють оптимальну модель підвищення фахового рівня керівників музеїв при навчальних закладах, що дає можливість більш активно використовувати потенціал музею у навчально-виховному процесі та житті місцевої громади [7, с. 55].

       З досвіду створення шкільного музею.

Музей Бойової слави у СЗШ № 279 ім. П. Григоренка м. Києва відкрито 7 травня 2009 року.

Відкриття цього музею стало можливим завдяки творчим зусиллям і клопіткій праці багатьох поколінь юних пошуковців нашої школи, вчителів, ветеранів, органів державної влади, громадських організацій і всіх тих, хто не байдужий до рідної історії, до пам’яті про ту страшну та далеку війну та її героїв, і хто на протязі багатьох десятиліть буквально по зернинах збирав ці безцінні музейні експонати та матеріали і допомагав їх оформити.

Музей є продовжувачем справи і традицій клубу «Пошук» та Музею Великої Вітчизняної війни, що діяли в нашій школі у повоєнний період. Очолює роботу шкільного музею його завідувач – вчитель історії  Дзюбак С. О. При музеї діє Наглядова рада, яка здійснює контроль за його роботою і надає методичні поради та рекомендації. До її складу входять директор школи, Голова Ради ветеранів м-р Жуляни, ветерани Великої Вітчизняної війни, воїни-інтернаціоналісти та ветерани АТО, Президент учнівського самоврядування школи. Музей тісно й плідно співпрацює з адміністрацією школи та шкільним батьківським комітетом, які надають музею організаційно-методичне та матеріально-технічне забезпечення. 

Важливу роль в організаційній роботі музею є його документація, до якої належать: Статут музею, план роботи, інвентарна книга, книга обліку відвідувачів, та книга проведених екскурсій.  

Основну науково-пошукову та екскурсійну роботу проводить учнівський актив екскурсоводів, який складається з учнів 9 – 11 класів.

Експозиція музею умовно поділяється на три частини: близько 70 % речових та документальних експонатів присвячено подіям Другої світової війни, 15 % – матеріали присвячені воїнам-інтернаціоналістам – нашим землякам і 15 % експозиції займають експонати, що відображають події Революції Гідності та АТО. 

Музей має сучасне оформлення. Окрім традиційних стендів та вітрин у музеї використано банерні та струнні композиції, манекен, одітий у форму радянського солдата 70-80 рр. ХХ ст.  Планується встановлення відеоапаратури. Це дасть змогу, шляхом показу кінохроніки та документальних фільмів, розширити знання учнів з тієї чи іншої теми, а візуально-слухове сприйняття матеріалу сприятиме глибокому, комплексному засвоєнню навчальної інформації.

Учнями-екскурсоводами постійно здійснюється збір та систематизація наукового матеріалу. Ведеться поповнення виставково - експозиційного матеріалу, та  музейних стендів: «Україна в роки Великої Вітчизняної війни», «Героїчна оборона Києва», «Визволення Києва та Жулян від німецько-фашистських окупантів», «Герої війни – наші земляки» і «Опалені полум’ям інтернаціоналізму». Так зокрема у тісній співпраці з органом місцевого самоврядування мкр. Жуляни та громадськістю упорядковано списки загиблих воїнів Червоної Армії, похованих у братській могилі в парку «Гайок», списки загиблих в роки війни земляків – жулянців а також – списки воїнів-інтернаціоналістів нашого мікрорайону.

Під керівництвом вчителя Дзюбака С. О. учнями-екскурсоводами розроблені і систематично проводяться в музеї загально-оглядові та тематичні екскурсії, зустрічі  з ветеранами Великої Вітчизняної війни та воїнами-інтернаціоналістами, уроки мужності, лекції, вечори пам’яті, приймається активна участь в щорічних урочистостях до Дня Перемоги та Визволення України і Визволення Києва від німецько-фашистських загарбників, ведеться збір документальних та речових матеріалів та експонатів, поповнюється музейна колекція то що. 

Ведеться постійна робота над систематизацією і залученням до використання архівного матеріалу клубу «Пошук», що діяв в нашій школі у 50– 80 роках минулого століття. 

Оформляється біографічний фотоальбом «Війна очима її учасників – наших земляків».

Встановлено тісну співпрацю з Київським обласним клубом «Пошук», який надає нам методичну допомогу та ділиться з нашим музеєм речовими експонатами, знайденими під час археологічних розкопок. Музей підтримує тісні стосунки із Солом’янською районною та Київською міською Радами ветеранів.

Музей постійно виступає ініціатором проведення багатьох позакласних та позашкільних заходів. Так, зокрема, в школі проводяться краєзнавчі вікторини, краєзнавчі олімпіади, тематичні вечори. У тісній співпраці з Музеєм діє шкільний гурток військово-патріотичного виховання.

В музеї зібрано унікальні колекції радянських та німецьких бойових нагород часів війни, фотографії радянських воїнів – учасників героїчної оборони Києва, особисті речі бійців, радянську та німецьку зброю і спорядження.

Завдяки тісній співпраці наших пошуковців з Радою ветеранів Солом’янського району було зібрано матеріали для створення меморіального стенду, присвяченого нашому герою-земляку Бабію П. Т.  – повному кавалеру  Ордена Слави. 

Важливою віхою в історії музею стала його співпраця з нашою землячкою, колишнім в’язнем фашистського концтабору «Освенціум» 

Гулей А. В. Результат цієї роботи – оформлення експозиції про рідний край в період окупації та спільне написання книг «З мороку небуття» та «В ярмі окупації». 

Новою сторінкою в роботі нашого музею стало відкриття весною 2014 р. третього експозиційного розділу, присвяченого Революції Гідності та АТО. На ньому були присутні безпосередні учасники Євромайдану, бійці АТО та представники волонтерських організацій. Вони подарували музею багато цінних експонатів, поділилися з учнями цікавими спогадами про ті трагічні і величні водночас події. Натомість учні школи передали волонтерам для наших бійців на передовій малюнки, обереги, зроблені своїми руками та зібрані під час шкільних ярмарок кошти на потреби воїнів.

З моменту свого заснування музей щорічно приймав участь в районних конкурсах шкільних краєзнавчих музеїв Солом’янського району м. Києва, на яких було здобуто 2- та 3-ті місця. А в 2013 р. наш музей посів 1 місце в районному конкурсі-огляді музеїв, присвяченому 70-річчю визволення м. Києва та 79 річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Одним із секретів такого успіху є те, що навколо музейної роботи об’єднався колектив патріотів-однодумців, яким небайдужа історія рідного краю та Батьківщини. В цьому процесі далеко не останнє місце займає конструктивна позиція директора школи Дорош Л. І., яка була одним із ініціаторів створення музею у новій школі і зараз активно підтримує та стимулює його роботу. 

Більше того, у 2015-2016 н. р. дирекція школи разом з керівником музею зініціювали ще одну дуже важливу музейну справу. Було вирішено на базі шкільного кабінету історії створити історико-краєзнавчий музей, в якому б було відображено основні періоди нашої історії від найдавніших часів і до сьогодення. З цією метою було виготовлено 8 стендів, які відповідають цим періодам (Давня історія України, Княжа доба, Литовсько-Польський період, Козацька Україна, Між двома імперіями, Українська Національна революція 1917-1920 рр., Радянська Україна, Незалежна Україна). Над стендами встановлено портрети найвидатніших синів і дочок українського народу. Під стендами – 4 великих вітрини для експозиційного матеріалу. Завдяки щирій підтримці меценатів та всіх, хто небайдужий до рідної історії, експозиція музею дуже швидко поповнюється різними матеріалами.

Музей як живий організм, він живе, розвивається. Багато чого вже зроблено у ньому, багато чого плануємо ще зробити, напрацювати, оформити.

Однак ми переконані в тому, що спільними зусиллями зуміємо зберегти пам’ять про героїв Другої світової війни, АТО та всіх інших воєн, у яких довелося проливати кров нашим героям – воїнам-землякам.  

Список використаної літератури:

1. Ганнусенко Н., Омельченко Ю. Зміст і форми роботи краєзнавчих музеїв навчальних закладів у сучасних умовах / Н. Ганнусенко, Ю. Омельченко. – К., НДІ педагогіки,   1992 – 134 с.;

2. На допомогу керівникам музеїв при навчальних закладах м. Києва / упоряд.: М. В. Бакуненко. – К., МЦДЮТ, 2010. – Вип. 4. – 21 с.; 

3. Спадкоємці пам’яті. Довідник / упоряд.: М. В. Бакуненко. – К., МЦДЮТ, 2006. – 84 с.; 

4. Камбалова Я. М. Краєзнавча екскурсія як форма вивчення історії рідного краю. / Я. М. Камбалова // Історія та правознавство. Позакласна робота. – 2015. – № 1. – С. 14 – 17;

5. Ласкій І. Курс «Музейна педкгогіка»: особливості взаємодії школи й музею// Мистецтво та освіта. – 2009. – № 3. – С. 27;

6. Карсим І. А. Культурно-освітня діяльність музеїв: навч. посібник. – К., 2007. – С. 10;

7. Основи музейної педагогіки : метод. вказівки і текст лекцій до спецкурсу / уклад. О. В. Караманов – Л. : Видав. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2006. – 66 с.