• Facebook
  • YouTube
Please select your page

Інформація щодо оптимізації спілкування дітей із особливими потребами у шкільному дитячому колективі

 

  1. Інформація щодо оптимізації спілкування дітей із особливими потребами у шкільному дитячому колективі

Великою мірою визначається потреба в розширенні їхніх контактів у соціальному середовищі, збільшення можливостей самореалізації та соціальної адаптації.

Ефективними методами формування позитивної міжоособистісної взаємодії дітей в єдиному колективі може бути групова робота, яка спрямована на здобуття необхідних знань про можливості однокласників із певними труднощами.

У програму роботи з дітьми можна включати елементи гри, різних вправ, спрямованих на розвиток толерантного ставлення до людей із фізичними і психологічними особливостями, формування навичок спілкування та взаємодопомоги.

  • Командна робота — на всіх рівнях

Спільною має бути й робота всіх дітей у класі. Бо що таке, власне, інклюзія? Типова помилка — вважати, що це просто навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх школах. Таке навчання зветься інтеграцією. А ось інклюзія — підхід, за якого кожен учень має стати важливим для команди, незалежно від його особливостей. Хтось виразно читає, а хтось б’є по м’ячу краще за всіх. Той, хто гарно читає, може всім почитати. А той, хто гарно володіє м’ячем, може навчити решту дітей. За такої установки учні починають підтримувати та вчитися одне в одного.

Провідна думка, яку потрібно донести до дітей: на Землі усі потрібні, кожен – неповторний.

  • Поради вчителям, які навчають дітей з особливими освітніми потребами:

Адаптація та спілкування

Адаптація в класі дитини з особливими освітніми потребами — турбота не лише вчителя. Розробкою індивідуального освітнього маршруту займатиметься ціла команда: соціальний працівник, шкільний психолог, асистенти вчителя та дитини, реабілітолог, дефектолог. Але серед найважливіших її учасників — батьки учня. Утім, працювати важливо ще й з татами та мамами однокласників.

Адаптація дітей з особливими освітніми потребами в шкільному дитячому колективі передбачає проведення різних спільних заходів, під час яких вони мали б можливість не лише ознайомитися з приміщеннями навчального закладу, умовами перебування, навчання, а й познайомитися одне з одним, поспілкуватися.

Фахівці визначають основні види заходів, проведення яких сприятиме адаптації дитини до нових умов навчального закладу:

• екскурсії до навчальних закладів;

• виставки дитячих робіт;

• конкурси.

Це може бути розповідь під час якої потрібно зрозуміло і просто пояснити, які в дитини при цьому обмеження і які можливості. Добре було б розповісти про позитивні приклади, коли люди із особливими потребами досягали великих успіхів у житті, навчанні, творчості тощо. Усі заняття психолог здійснює у співпраці з педагогами.

Вправа «Пошта»

Підготуйте скриньку (можете створити її разом з усім класом), яка буде прикріплена у певному місці. У неї можна вкидати папірці із запитаннями, власними міркуваннями, які виникли під час бесіди і на які хотілося б почути відповідь. Обговорення «пошти» відбувається на наступному занятті.

Продовженням бесіди може бути тема: «Як я можу допомогти своєму товаришу».

Обговорюються питання: «Чи вмію я допомогти?», «Чому я іноді уникаю спілкування і не пропоную допомоги?», «Чого я хотів би навчитися?».

Висновок з обговорення цих питань: потрібно більше знати, а для цього більше спілкуватися.

Привчати учнів, що різноманіття — це норма

Існують обмеження, які очевидні: особливості пересування за домогою крісла колісного, використання допоміжних засобів: протезів, слухових апаратів, окулярів зі спеціальними лінзами тощо.

Якщо учні не розуміють певних фізичних особливостей однокласника, це викликає ще більше запитань, тривоги та відчуження. Тож вчитель має все чесно й доступно для їхнього розуміння, пояснити ще до появи дитини, що потребує особливої уваги та підтримки.

Варто запропонувати учням таку гру: відчути, як почувається однокласник.

Гра «Наосліп»

Вам знадобиться багато вільного простору для цієї гри. Її не варто використовувати щодня, але важливо хоч іноді застосовувати в навчальному процесі. Що стосується приміщення, то це може бути їдальня, спортзал чи пришкільний майданчик. Підготуйте декілька пов’язок на очі (приблизно для половини учасників гри). Продумайте, що можна використати для створення перешкод, які виникатимуть на шляху дітей. Розставте їх (меблі, коробки тощо) до початку гри. Зауважте, шлях має бути складним, але безпечним.

Поділіть учасників на пари, де буде дитина у пов’язці та без. Той, хто бачить, має спрямовувати напарника на шляху до фінішної стрічки. Для цього він дає чіткі усні інструкції, аби партнер міг пройти шлях, не доторкнувшись до предметів. Коли кожна команда досягне фінішу, напарники міняються ролями та повертаються до початку. Продумайте гру так, аби частина класу була глядачами, а частина учасниками, потім ролі можна буде змінити. Наприкінці не забудьте проаналізувати результати та поцікавитись враженням.

Чому навчить гра:

Умінню комунікувати, дослухатися до чужих порад, повазі (зокрема, серйозному ставленню до безпеки напарника).

Якщо він не використовує мову через синдром Дауна чи аутизм — спробувати мовчки донести до інших свою думку. Якщо йдеться про дитину, в якої проблеми з координацією рухів, школярі можуть написати міні-есе лівою рукою (правші).

Це значно знижує критичне ставлення до зовнішніх особливостей як до чогось дивакуватого.

Усі діти мають навчатися разом, незалежно від відмінностей, що існують між ними.

Дуже корисними можуть виявитися так звані симулятивні вправи, які дозволяють краще зрозуміти стан товариша, його труднощі.

Наприклад, дітям роздають великі, незручні, грубі рукавиці і пропонують спробувати в них виконувати звичайні дії: їсти, писати, застібати ґудзики, підняти з підлоги щось дрібне і т. ін. Після цих спроб дітям пояснюють, що такі проблеми можуть виникати у дітей із церебральним паралічем через порушення рухів і тактильної чутливості.

Такі симулятивні вправи можуть бути корисними не тільки для розуміння бар’єрів, з якими зустрічаються діти з особливими потребами, а будуть цікавими для всіх учнів.

Вправа: «Іншими очима»

Перед її виконанням ведучий розповідає, що різні люди бачать світ по-різному. Щоб розуміти людину, потрібно спробувати навчитися бачити навколишнє очима інших. Далі діти ходять по кімнаті і намагаються побачити предмети з різної перспективи: присісти, лягти, стати на стілець, закрити одне око, примружити очі.

Вправа «Хаос звуків»

Дає можливість спробувати зрозуміти те, що всі кажуть одночасно.

У заняття можна включити такі вправи, наприклад:

Вправа «Різні квіти»

Матеріали: фото чи малюнки різних квітів.

Інструкція: кожен обирає найкращу, на його думку, квітку і аргументує свій вибір.

Мета проведення: діти оберуть різні квіти. Ведучий підсумовує, що кожна квітка гарна по-своєму і хтось її дуже любить, без неї на Землі чогось би бракувало. Так само й люди: немає кращих і гірших, кожен чогось не може, а щось уміє дуже добре. Люди, які мають фізичні обмеження, дуже мужні, бо вони долають труднощі, які не всім випадають на долю.

Вправа-гра «Піраміда зі стаканчиків»

Стане корисною і педагогам, якщо колектив не відчуває себе командою. Фантастична гра, яка викличе море емоцій. Попереджаємо, буде галас! Але цікаво.

Гра-вправа вимагатиме від учасників терпіння та розуміння один одного. Об’єднайте клас у групи по 4-6 дітей. З гумової стрічки потрібно зробити кільце. Це може бути і гумка для волосся, головне, аби вона добре тягнулася. До гумки на рівній відстані прив’яжіть цупкі нитки, їх кількість дорівнює кількості учасників у команді.

Діти мають розтягнути гумку так, аби вдалося одягнути її на перевернутий пластиковий чи паперовий стаканчик. Далі потрібно послабити натяг і зуміти перенести усі ємності, які є «будівельним» матеріалом піраміди.

Чому навчить гра:

Командній роботі, умінню слухати та ставити себе на місце іншого, терпінню, зосередженості, здатності шукати компроміси для вирішення проблеми.

Отже, які б методи не використовував вчитель, важливо донести: людину не можна вимірювати лише через дефіцит чогось. Та навіть здібності і досягнення — хоч це і важливий вклад у життя класу, але й ними не можна виміряти цінність людини. Адже, інклюзія — це коли важливий кожен!

 

  1. До Вашої уваги список професійної літератури, де можна знайти відповіді на свої запитання.

Байярд Ваш беспокойный подростокБайярд Роберт, Байярд Джин «Ваш беспокойный подросток».

Джин і Боб Байярд працюють разом уже майже півстоліття. Будучи психологами, вони займаються спільною клінічною практикою в Каліфорнії. Виростили п’ятьох дітей. Коли їх молодшій дитині виповнилося вісімнадцять років, у них був тридцятидвохрічний безперервний стаж виховання дітей. До цього часу на своєму особистому досвіді вони пережили більшість тих проблем, які обговорюються в цій книзі. В ній можна знайти дуже цінні рекомендації, як вести себе із підлітком, щоб допомогти прожити кризові моменти.

боулбі3. Боулби Джон «Привязанность»

В цій праці ви знайдете відповіді на наступні запитання. Яка природа людської прихильності? Де її витоки? Як зароджується і формується прихильність маленької дитини до дорослого? Напевно, важко знайти в психології питання, які зачіпали б більш інтригуючі і потаємні сторони душевного життя, ніж ця. В якості головної умови нормального психічного розвитку дитини, згідно Боулбі, виступають любов дитини до матері і матері до дитини. Якщо ця умова не дотримується, то виникають патологічні форми поведінки. Більше того, розлука з матір’ю в ранньому віці призводить до таких розладів поведінки в подальшому, як нездатність до встановлення близьких відносин, завищені вимоги до інших людей.

венгер 25. Венгер А.Л. «Психологичекие рисуночные тесты».

В цій книзі зібрані основні рисуночні тести,  дана їм інтерпретація.

дальто ребенок8. Дальто Ф. «На стороне подростка»

В цій роботі розпочате глибоке всебічне дослідження дитинства та особистості дитини. Для Ф.Дольто істотно все: права дитини, реформа освіти, аутизм, вплив телебачення і комп’ютера, дитяча сексуальність, дитячі комплекси, ранній розвиток і т. Д. Вона веде читача за собою, позбавляючи його звичних стереотипів, сплощеного сприйняття дитинства, дозволяючи за допомогою тонкого, цілісного аналізу побачити багатовимірність світу дитини, його складність і неоднозначність.

Захаров9. Захаров А. И. “Дневные и ночные страхи у детей”

 В книзі вперше у вітчизняній та світовій практиці розглянуті причини виникнення та розвитку денних і нічних страхів у дітей. Наведені статистичні дані, що показують вплив різних чинників, в першу чергу сімейних відносин, на формування цих страхів з точки зору дитячого психолога.

  1. Світлана Ройз. Важливі поради батькам.

 

1. Дбайте про себе, про свій власний ресурс. Втомлені батьки пропускають дитячі сигнали. Нереалізовані – часто намагаються реалізуватися за рахунок дитини. Будьте впевненими та реалізованими. У будь-якій ситуації повторюйте собі: «Я найкращий батько чи мама для своєї дитини! Я можу припуститися помилки у вихованні, але вона стане директивою тільки у разі постійного повторення. Та навіть тоді все можна зцілити любов’ю».

2. Не кидайтеся на барикаду виховання одразу. Часто буває, що, повертаючись додому, батьки тут-таки беруться дитину виховувати. Важливо розуміти, що діти спершу сприймають емоції, а саму інформацію із затримкою на 7-10 секунд. Тож намагайтеся говорити повільніше. Дитина – це не ви! Не переносьте на неї свої емоцій, думки і життєвий досвід. Не треба покладати на дитину весь тягар дорослого розуміння, співвідносьте його дозу з віком. Пам’ятайте, що перед вами дитина – говоріть повільно й робіть паузи замість того, щоб повторювати одне й те саме, не отримуючи очікуваного відгуку. Якщо вас переповнюють емоції, зробіть кілька глибоких і повільних вдихів-видихів. Це дозволить пригадати наступні поради і втілити їх.

3. Проявляйте свою любов, робіть це щиро. Батькам здається, що дитина від початку впевнена у батьківській любові. Це не так. Погана поведінка – це сигнал про те, що дитина втратила душевну рівновагу, їй чогось бракує. Так діти, яким не вистачає тілесних проявів любові, обіймів, поцілунків, можуть битися або, навпаки, виснути у вас на шиї. Тому показуйте свою любов! Увага потрібна і успіху, і невдачі. Відзначайте кожен найменший дитячий успіх і радійте йому, а не тільки критикуйте за невдачі. Дитина потребує вашої уваги навіть, якщо вона виражається в осуді та повчаннях. Навіть якщо ви не можете негайно висловити своє ставлення до якогось вчинку, дайте дитині зрозуміти, що ви це побачили. Так само помічайте й хороше, даруйте своє схвалення також. Акцентуйте увагу на тому, що вийшло цього разу і на тому, до чого ще треба докласти зусиль.

4. Уникайте порівнянь із собою на кшталт «Ет, я у твої роки…». До певного віку ви – недосяжний ідеал для своєї дитини. Їй до вас нізащо не дотягнутися. Порівнюючи дитину з собою, ви штовхаєте її або до перфекціонізму, або у безвихідь. Хіба ви цього прагнете? Мабуть, просто бажаєте своїй дитині щастя. А для цього їй треба бачити щасливих батьків. Дитина несвідомо тягне на себе всі проблеми родини, відтворює всі невиявлені емоції. Важливо розібратися у собі, знати напевно, що ви сердитеся саме на дитину, а не на свого партнера, співробітника чи шефа. Якщо так сталося, визнайте це, скажіть: «Пробач. Я роздратований, але це не через тебе».

5. Завжди пам’ятайте: ви передаєте дитині те, що маєте самі на цей момент. Свій досвід, стереотипи, те, що передали вам батьки, дідусі, бабусі та ще більш далекі пращури. Ймовірно, це можуть бути й помилкові судження, але кожне – безцінний досвід. Розповідайте дитині про свої помилки і про те, чого вони вас навчили. Помилки – це розвиток, а бездоганність статична і нежива.

6. У вільну хвилинку складіть список рис, які ви бажаєте бачити у своїй дитині, а потім чесно поставте позначки поряд із тими, в яких ви можете бути для неї взірцем. Ви здивуєтесь, дізнавшись, що найбільше вимагаєте від дитини того, чого не маєте самі. Дозвольте собі бути звичайною неідеальною людиною, і вам буде значно легше дозволити цю неідеальність дитині. Ще Лев Толстой казав: «Припиніть виховувати когось і займіться вихованням самого себе». Ніколи не пізно почати зцілювати себе. Що більш вільними та щасливими ви будете, то менше директив захочете давати своїй дитині.

7. Сваріть дитину тільки за порушення тих вимог, які колись були чітко сформульовані. У переважній більшості випадків дитина не капостить, а просто намагається розсунути кордони. Вона росте, і це для неї так само природно, як дихати. Дозвольте їй! Ваше завдання – встановити чіткі і тверді межі. Вони мають бути послідовними і гнучко змінюватися з віком дитини та масштабними трансформаціями в суспільстві. Якщо ви хочете, аби дитина перепрошувала за свої помилки, дайте їй приклад для наслідування і завжди просіть пробачення за свої. Сміливо зізнавайтеся, що чогось не знаєте, і пропонуйте шукати відповіді разом.

8. Дитині дуже важливо належати. Робіть те, що можете на цей момент, тільки не ігноруйте, не женіть геть. Дитина сприймає це як маленьку смерть. Навіть якщо вас обох захопили емоції і ви почули від своєї дитини «Я тебе ненавиджу!» або «Краще б я взагалі не народжувався!», будьте дорослим. Скажіть: «Навіть якщо я зараз здаюся тобі чудовиськом, знай, що я люблю тебе, нікуди тебе не відпущу і нікому не віддам».

9. Пам’ятайте, що в більшості дітей домінує права півкуля мозку. Це означає, що діти передусім сприймають емоції, інтонації, почуття, з якими ви говорите, а ви, навпаки, сконцентровані на змісті. Вам, як більш досвідченому перемовнику, треба вийти зі своєї половини, пройти на половину дитини, відчути її емоції, заспокоїти, і лише потім намагатися щось пояснити. Головне правило тут – що більше збуджується одна сторона перемовин, то більш розслабленою і спокійною має стати інша. Під час конфлікту це непросто, тому не перекладайте це завдання на дитину.

10. Краще підтримайте, ніж оцініть. Наші оцінки та оцінювання взагалі впливає на емоційний стан і подальший розвиток дитини. Уникайте оцінок, щоб дитина спиралася на свої внутрішні відчуття, а не на схвалення оточуючих. Кажіть дитині не те, за що ви її любите, а те, що ви любите в ній.

11. Підтримуйте самостійність. Коли дитина намагається робити щось нове, заохочуйте, будьте поруч, але не робіть це за неї. Ваше головне батьківське завдання – відкрити перед дитиною двері, допомогти розкрити свій потенціал, а не прожити життя за неї.

12. Не приносьте себе в жертву інтересам дитини. Вона це відчуває і носить у собі відчуття провини. Стежте за своїм рівнем щастя, щоб потім у сварці не випалити ненароком: «Я заради тебе, а ти…!». Будьте щасливі! Це найкраще, що ви можете зробити для своєї дитини.

 

Buy now

You can now buy this awesome Joomla Theme directly on Themeforest for a really low price for this awesome and stunning Joomla product!

Nulla vitae elit libero, a pharetra augue. Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Etiam porta sem malesuada magna mollis euismod. Morbi leo risus, porta ac consectetur ac, vestibulum at eros. Nulla vitae elit libero, a pharetra augue.

BUY NOW ON THEMEFOREST

×

Login

Please login using your credentials recived by email when you register.


Забыли пароль? |  Забыли логин?

×

Register now


I'm a small Introtext for the Register Module, I can be set in the Backend of the Joomla WS-Register Module.



  or   Login
×