Вправи, які батьки та педагоги можуть робити з дітьми для подолання негативних емоційних станів.

1. Вправи, які батьки та педагоги можуть робити з дітьми для подолання негативних емоційних станів.

"Як знайти дорогу в свій внутрішній світ?" - дев'ять базових інструментів з книги "Сила дитячої уяви", автор Шарлота Резнік. 

Після знайомства з даною програмою у вас з'являться знання, необхідні для того, щоб    надати дитині навички розвитку самоповаги, емоційної самодостатності та психічної стійкості. 

До Вашої уваги декілька базових інструментів.

 Перший інструмент. Дихання повітряною кулькою: вхідні двері. (balloon1)(balloon2) Знання пращурів і сучасна наука вказують на заспокійливу та оздоровчу дію повільного глибокого дихання. Це базовий компонент медитації, який допомагає людині заспокоїтися та заглянути в себе. На справді мало хто з нас володіє технікою глибокого діафрагмального дихання. При ньому тіло наповнюється повітрям як кулька, знизу. Спочатку піднімається та опускається живіт, а не груди. Як тільки дитина опанує дихання повітряною кулькою, вона навчиться відкривати двері в свій внутрішній світ. 

Практикувати цю вправу можна в будь-якому положенні, в будь-якому місці та в будь-який час, але показувати краще в лежачому положенні. Якщо дитина воліє сидіти, то забезпечте їй зручне положення з вільно звисаючими ногами. Можна посадити дитину на підлогу зі схрещеними ногами - в позі лотоса. Прочитайте сценарій кілька разів, поки дитина не звикне до процедури: наприклад, вона може прослухати його три рази з відкритими очима та ще три рази з заплющеними. після кожної спроби цікавтеся відчуттями дитини. 

Приблизний сценарій "Дихання повітряною кулькою". Уяви собі, що надуваєш повітряну кульку. А тепер уяви, що повільно випускаєш з нього повітря, поки він зовсім не здується. Уявив? Зараз ми з тобою уявимо, що твій живіт - це повітряна кулька. Ти зробиш глибокий вдих так, щоб надувся живіт, затримаєш дихання на пару секунд та повільно видихнеш. Спочатку поклади руки на живіт, приблизно на 5см. нижче пупка. Тепер подумай про своє дихання. Повільно зроби глибокий вдих та видих. Відчуй, як повітря входить та виходить ... входить та виходить. Правильно. Дихай повільно, відчувай, як піднімається живіт і разом з ним твої руки. Добре! Тепер давай спробуємо вдихнути ще повільніше -один... два... три. 

Тепер так само повільно видихай... один... два... три. 

Тепер спробуй самостійно. 

Коли будеш готовий, зосередься на своїх долонях та ступнях. Де вони? До чого вони торкаються? 

Тепер повільно відкрий очі. 

(!)Якщо дихання повітряною кулькою - це двері в глибокий розслаблений стан та занурення в себе, то тіло дитини - це вихід в повсякденну реальність. Сценарій завершується проханням зосередити увагу на долонях та ступнях, щоб допомогти дитині перейти з медитативного стану в реальний світ. 

Виконуйте цю вправу 1-3 рази на день, почавши з трьох вдихів та видихів та поступово доведіть їх кількість до 7-10 (приблизно хвилина). Після першого тижня почніть збільшувати тривалість вправи на 1 хвилину кожні 2-3 тижня, поки не дійдете до 5 хвилин. Щоб нагадати дитині про те, що необхідно глибоко подихати, закріпіть кольорові стікери в тих місцях, де дитина звичайно починає відчувати стрес, наприклад на письмовому столі, за яким вона робить уроки. 

Можливо, що саме "Дихання повітряною кулькою" допоможе вашій дитині заспокоїтися, позбавитися від страшних думок та почати думати раціонально.

 Другий інструмент. «Виявлення особливого місця». 

Якщо дихання повітряною кулькою – це двері у внутрішній світ дитини, то особливе місце – це сцена для подальшої роботи з уявою, спокійний внутрішній простір, де їй легше долати свої внутрішні труднощі.

У внутрішньому світі дитини є таємничі куточки, де вона може подумати над своїми проблемами або відпочити від повсякденних клопотів, розслабитися, відновити сили або просто побайдикувати. Діти постійно це роблять, коли грають в рольові ігри або фантазують під час занять. Даний інструмент дозволяє перенаправити  природній політ фантазії в русло самосцілення. Коли в людини є таємне сховище, де вона себе відчуває в безпеці, де її люблять та цінують, їй легше жити.

Використовуючи наведений нижче сценарій, проведіть дитину до того особливого місця, яке вона б хотіла мати. Вона може опинитися в саду, в замку, в печері або в космосі… Неважливо, куди відправиться ваша дитина, важливо щоб вона відчувала там себе захищеною. Як тільки дитина знайде безпечне місце в своєму внутрішньому світі, вона буде менше боятися та буде легше адаптуватися до труднощів та змін. 

Приблизний сценарій. "Виявлення особливого місця". 

Уяви, що йдеш красивою стежкою. Десь далеко співають пташки, під ногами стелиться м’яка травичка.

Перед тобою з’явилися різні дерев’яні двері, розфарбовані твоїми улюбленими кольорами. На них написане твоє ім’я. Відкривай їх та заходь. Добре.

Зверни увагу, де ти опинився: в приміщенні або на вулиці. Це може бути затишна кімната, безкрає поле з квітами та деревами або інше чудове місце. Вибір за тобою.

Це твоє особливе місце, де тобі нічого боятися та соромитися. Тут ти в безпеці. Можеш гратися, вчитися, відпочивати, розмовляти з ким хочеш або взагалі нічого не робити.

Навколо тебе тільки те, що приносить тобі радість. Запроси сюди людей або тварин, яких ти б хотів взяти з собою. Хто б не увійшов в двері, він любить та приймає тебе з усіма твоїми якостями. Якщо ти вирішив залишитися тут один, нехай так і буде. Дай волю фантазії. Все це – для тебе. Пам’ятай, хто ти: неповторна та незамінна особистість. Що займає важливе місце в світі. Щоб завершити, скажіть: «Коли будеш готовий, повертайся сюди спокійним та відпочившим і відкрий очі». 

Якщо ви займалися перед сном скажіть: «Тепер дихай глибоко та спокійно засинай».

(!)Як бути, якщо ви намагаєтеся заспокоїти дитину з допомогою уявної мандрівки, а в неї починають виникати образи, що лякають? Таке інколи трапляється. В розслабленому стані захисні механізми психіки слабшають, та уява  може направити дитину туди, де ховаються неприємні для неї образи та думки. Інколи це навіть корисно. Адже страшне теж існує, та з’явилася вдала можливість з ним розібратися. Можливо дитина знайде в собі приховані ресурси …

Починаючи уявну подорож, кожного разу нагадуйте дитині про те, що вона може його зупинити та знову зосередитися на диханні або розповісти вам про проблему, що виникла, щоб ви разом могли її вирішити.